ЧОМУ ЗАРПЛАТА БУДЕ ПОНАД 700 ЄВРО, А ПЕНСІЯ – 250 ЄВРО
«Середня зарплата в Україні буде понад 700 євро,відповідно зростатимуть пенсії»
(З передвиборної програми кандидата на пост Президента України
Гриценка Анатолія Степановича)
Автор Володимир Рябошлик, Фулбрайтівський професор Університету штату Іллінойс, США, та Центр розвитку Інновацій,
Тобто цілком можливо 22 тис грн зарплати і 8 тис грн пенсії. Тут орієнтирами виступають Болгарія і Румунія, «найбідніші» країни ЄС, чий стартовий економічний розвиток мало відрізнявся від України і де тепер зарплати приблизно на вказаному рівні. А середні пенсії у Східній Європі складають приблизно третину від зарплат і це теж орієнтир.
Очевидним шляхом швидкого досягнення цієї мети є підвищення продуктивності і прискорення зростання економіки, хоча деталі ще слід уточнити.
І поки ще геть не очевидним, але важливим і реальним, шляхом підвищення зарплат є подолання волаючих перекосів у розподілі благ між працею і капіталом на користь капіталу.
Спочатку розглянемо геть неочевидне. Олігархи вперто навіюють побрехеньки, що будь-яке підвищення оплати праці без підвищення продуктивності праці – це лише сама інфляція. І замовчують, що нічого подібного не буде, якщо зарплатня збільшується за рахунок зменшення надприбутків, коли відбувається перехід від наднизьких зарплат до нормальних і від надприбутків до нормальних прибутків.
У якості прикладу, де як у краплі води видно ситуацію по всій Україні, розглянемо ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат». Нагадаємо, що грошовим виміром того, що створено на підприємстві спільними зусиллями найманих працівників і власників, є дохід, у основі якого лежить зарплатня і прибуток. Так от, у 2017 році на весь фонд зарплатні разом з відрахуваннями на соціальні заходи припадало лише 9% від доходу створеного на підприємстві або у 10 разів менше від левової частки, яку спрямували на надприбутки, дивись Діаграму.
У той час, як у розвинених країнах розподіл «пирога» є набагато більш справедливим. Так, у гірничій промисловості США частка зарплатні утричі вища і складає 27%. Це означає, що якби українські трудящі добилися пропорцій розподілу розвинених країн, то середня зарплатня на Комбінаті була би утричі більшою; і замість сьогоднішніх 15 тисяч гривень складала би 45 тисяч, без будь яких наслідків для інфляції.
Керівництво Комбінату дуже пишається тим, що щорічно підвищує зарплатню на 10%, що навіть не покриває інфляцію. Натомість, цілком реально підвищити зарплату на всі 110%. Для цього розподіл «пирога» спільно створеного працею і капіталом повинен стати предметом колективних договорів з профспілками. Тим паче, що цей розподіл не є комерційною таємницею, але досі, як говориться, на нього дивляться, та не бачать. Тоді й ідеологія соціального партнерства перестане бути пустою декларацією і втілиться у практику.
Іншим абсурдом, що випливає з існуючого масового перекосу, є те, що фонд дивідендів систематично випереджає фонд зарплатні. У 2017 році таке перевищення дивідендів сягнуло 1,4 рази.
Укупі з мізерним оподаткуванням дивідендів у 5%, це призводить до узаконеного незаконного відмивання грошей. Не випадково ця стаття доходів є дуже популярною серед можновладців, тому що оподатковується у 4 рази легше від світової практики. Отже, за нової влади, великі обсяги дивідендів будуть оподатковуватися у 20%.
Щодо виробничого аспекту, то тут, перш за все, слід усвідомити, що досягнуті славнозвісні 3% зростання, це трава, що пробилася крізь асфальт, досягнувши цього цілком самотужки.
Сумна реальність у тому, що сьогодні капітальні вкладення (інвестиції) майже повністю, на 80%, фінансуються власними коштами підприємств. А кредитування банків зійшло нанівець і їх участь у фінансуванні за останні роки удвічі скоротилася, і тепер складає лише 6%. А постійно згадувані іноземні інвестиції забезпечили менше 2% і їх частка теж скорочується. На цьому фоні держава подвоїла свою участь і профінансувала з бюджету 14%. Але це означає відволікання ресурсів від виконання безпосередніх функцій держави.
З цього можна уявити, який потенціал закатано під «асфальт» і що розкриється якщо співвідношення між власними і залученими джерелами буде перевернуто.
Однією з передумов для цього є покінчення з ненормальним станом, коли НБУ виродився у «гаманець олігархів»: емітує мільярди для «своїх» банків, які потім банкрутують, махлює з ОВДП (облігаціями внутрішньої державної позики), тощо.
Натомість, задачею НБУ стане створення елементарного стабільного середовища для нормального функціювання всієї економіки, де низька інфляція, низькі ставки банківських відсотків, зміцнена гривня, тощо. Все це сприятиме кредитуванню завдяки відновленню довіри населення до банків і зростанню депозитів.
Щодо необхідності зміцнення гривні, то тут пора визнати хрестоматійну істину, що за надмірного послаблення національної валюти стимулювання експорту вироджується у пограбування країни. Саме через це у нас є вирубка лісів, злочинність навколо бурштину, розквіт контрабанди і далі всюди. Забороною вивозу лісу-кругляка держава фактично визнала таке пограбування, але лише імітує боротьбу з ним. До того ж зміцнення гривні сприятиме відповідному скороченню комунальних тарифів прив’язаних до долара.
Така мобілізація внутрішніх ресурсів підвищить повагу до України і відкриє шлях і для зовнішньої підтримки. Тут, окрім залучення приватних іноземних інвестицій, особлива увага має бути приділена ще двом джерелам.
Допомога за Планом Маршалла для України. Для цього нашою командою розробляються реалістичні оцінки об’єктивно потрібних обсягів такої допомоги та індикативні плани її використання для взаємовигідного розвитку України та ЄС.
Іншим напівзовнішнім-напіввнутрішнім джерелом є повернення капіталів захованих по Кіпрах та Панамах не тільки Януковичем, а і сьогоднішніми можновладцями. Справа у тому, що навіть ворогуючі олігархи солідарні у тому, щоб не чіпати незаконно вивезених капіталів Януковича, тому що це неминуче зачепить і їх. А тут ще один ресурс у мільярди доларів.
Сьогоднішня влада прагне продовжити животіння попередніх років з фанфарами на честь кожної частки відсотка покращення, яке народ ніяким чином не відчуває. Дійшло до того, що нам відверто натякають, що обіцяного три роки чекають, і саме стільки закликають потерпіти ще.
Джерела:
Держкомстат
Євростат
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
United States Department of the Treasury – Internal Revenue Service – Selected Balance Sheet, Income Statement, and Tax Items.
Володимир Рябошлик, Фулбрайтівський професор Університету штату Іллінойс, США, та Центр розвитку Інновацій, Київ тел. 050 72 77 690; 068 239 6197