Верховна Рада України 2 червня 2016 року конституційною більшість в 335 голосів внесла зміни до Основного закону України в частині правосуддя. Під тиском президента та прикриваючись заявами Венеціанської комісії і ПАРЄ про необхідність проголосувати судову реформу, парламент все ж таки протиснув за один день і відповідний закон, і зміни до Конституції. Подібну практику «пропихання» законопроектів ми вже мали змогу спостерігати під час голосування нового закону про Прокуратуру.
Європейська партія України заявляє про неприпустимість внесення будь-яких змін до Основного закону України в умова воєнних дій. В статті 157 Конституції України зазначається, що «в умовах воєнного стану зміни до Конституції не відбуваються». Попри те, що військова агресія на сході країни так і не була названа війною, а воєнний стан президентом не оголошено, ми вважаємо, що в країні наявні усі передумови для його введення.
Ніхто не може заперечувати, що частина Донецької та Луганської областей непідконтрольні Україні а Автономна Республіка Крим була анексована Росією. Так само ніхто не може заперечувати, що тисячами гинуть наші солдати та мирні жителі на фронті, а в країні проведено не одну хвилю мобілізації. Україна в стані війни! І про це говорив неодноразово президент. Відтак можна стверджувати про подвійні стандарти Порошенка, коли він спекулює на темі війни або ж замовчує її факт заради власної вигоди.
Навіть поверхневий аналіз ухвалених змін в частині правосуддя вказує на те, що у найближчі два роки президент отримав одноосібне право формувати суддівський корпус і фактично став головним суддею Верховного суду України. В такий спосіб він перетворюється на монарха, якому належатиме уся повнота влади в країні, а про принцип стримування та противаг між гілками влади можна взагалі забути. Натомість Адміністрація Президента відтермінувала на три роки ратифікацію Римського статуту під надуманими приводами, що швидше може свідчити про небажання піддати покаранню справжніх військових злочинців військових формувань самопроголошених республік на території України.
На порядку денному Банкової тепер питання адміністративної реформи під демократичним гаслом «децентралізація», що матиме наслідком завершення побудови президентської вертикалі. Він отримає префектів на місцях і в такий спосіб підпорядкує собі навіть обраних місцевими громадами мерів і сільських голів. Це те до чого прагне чинний президент і це те, що в майбутньому може назавжди поховати демократію в Україні.
Разом з тим ми вітаємо початок професійної дискусії правників про необхідність якісної зміни системи права в Україні, до якої відноситься і судова реформа. Питання більш ніж перезріло, про що Європейська партія України на 11-му з’їзді в квітні цього року ухвалила відповідну резолюцію з питань реформування правоохоронної та судової систем України. У цьому документі партійці окреслили основні засади реформи на основі передової європейської практики. На наше переконання реформа правосуддя повинна відмовитися від руйнівного популізму і взятися до реальної послідовної роботи, чітко орієнтуючись на фіксовані строки й європейські цілі реформи.
Європейська партія України висловлює застереження щодо головного гасла цієї псевдо реформи, а саме – «очищення судової системи від корупціонерів суддів». Бо саме під цю гребінку влада має на меті «розчесати» суддівський корпус, аби поставити у власну залежність їх професійну діяльність.
Ми переконані, що виписані зміни до Конституції та ухвалений поспіхом закон про виконавче провадження не мають нічого спільного зі справжньою судовою реформою. Натомість ці акти закріплюють право Банкової на управління суддями та судами в ручному режимі.
Лідер Європейської партії України Микола Катеринчук