22 грудня 2015 року Верховна Рада отримала проект Закону № 3700 про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» (щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку в багатомандатному окрузі). Законопроект підготували голови парламентських фракцій – Олег Ляшко, Максим Бурбак, Юлія Тимошенко, Олег Березюк, Юрій Луценко і депутат від Радикальної партії Олег Купрієнко. Після багаторазових спроб розгляду і голосування за проект Закону, результативне голосування відбулося 16 лютого (це рішення підтримали 236 нардепів). 25 лютого 2016 року Президент Порошенко підписав суперечливий закон, а вже 27 числа він вступив в силу як Закон України №1006 -VIII.
Мета цього закону – легалізація політичної корупції, через виключення з виборчого списку самостійних кандидатур, і відверта торгівля місцями в списку за більш високі прохідні місця, здобуті більш перспективними, але менш грошовими кандидатами. Інша мета – це спроба утримати депутатів у фракціях під загрозою їх вигнання і проведення «потрібних» людей в парламент.
Ухвалення такого закону відкриває безодню корупційних схем, які безпосередньо повертають до недавніх часів відкритого продажу місць у партійних списках. 9 березня 2016 року ЦВК вже виключила зі Радикальної партії 9 членів, спираючись на рішення з’їзду партії. Далі ЦВК виключив з виборчого списку партії “Блок Петра Порошенка” 13 кандидатів у народні депутати в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на виборах 26 жовтня, згідно з рішенням з’їзду партії.
З одного боку, наміри авторів закону можна назвати адекватними, оскільки партійна дисципліна – “справа хороша”. Якщо позиція члена партії починає розходитися з партійною або його переконання входять в протиріччя з ідеологією партії, то організація повинна мати можливість розпрощатися з цією людиною. Однак у партій, присутніх сьогодні в Раді, немає ніякої ідеології, а більшість конфліктів всередині фракцій виникає в силу можливих партійних корупційних схем. Виборець, на жаль, до сих пір змушений вибирати з довільно виникаючих партій, зібраних або «збитих» безпосередньо перед виборами і під чергові вибори.
Наслідки Закону про «партійну диктатуру» значні для суспільства. Зрозуміло, що в умовах демократичних засад функціонування українських партій завжди будуть існувати тіньові важелі впливу на їх членів. Однак, так відкрито і так відверто приймати і легалізувати свої правила гри, політичні лідери досі не могли. Ми повернулися до радянських часів, де діяла жорстка партійна дисципліна, партії КПРС.
Детальніше читайте тут
Голова Одеської міської організації Європейської партії України Руслан Чорнолуцький