Главная   »   ДОБРІ ТРАДИЦІЇ ОЛЕНИ ГОЛЄВОЇ

ДОБРІ ТРАДИЦІЇ ОЛЕНИ ГОЛЄВОЇ

27/12/2010 15:55

Третій рік поспіль напередодні Новорічних та Різдвяних свят депутат міської ради, голова обласної організації Європейської партії України Олена Голєва запрошує дітей-сиріт, дітей із неповних, неблагополучних та малозабезпечених сімей на cвяткове частування. Зазвичай воно проходить у престижних закладах міста, пообідати у яких не завжди можуть собі дозволити навіть дорослі люди 

Дарувати дітям подарунки у день Святого Миколая для всіх нас стало звичною справою. Але якщо повернутися до витоків традиції і згадати, як це робив сам Святий, то виявиться, що є у цьому звичаї один суттєвий нюанс. Миколай, котрий був єпископом і походив із багатої родини, робив подарунки у першу чергу для сиріт і дітей з бідних родин. Одна із легенд розповідає, що заможний священнослужитель непомітно підкидав золоті злитки трьом бідним сестрам, які через злидні не могли вийти заміж. На згадку про ту історію святого часто зображають із трьома золотими яблуками в руках.

 

Отож, наслідуючи давню християнську традицію, лідерка Волинської обласної організації Європейської партії України Олена Голєва влаштувала святкове частування саме для дітей-сиріт, дітей із неповних та малозабезпечених сімей. З цієї нагоди популярний у Луцьку бар “У Миколи” нещодавно на декілька годин перетворився на дитячий ресторан. Сімдесят учнів трьох луцьких шкіл завітали сюди на святкове частування – скуштувати піцу, морозиво, сік. Після смачного обіду кожен запрошений отримав ще й пакунок із солодощами.
— У такі хвилини, як зараз, мене охоплюють різні емоції, — сказала Олена Голєва, яка була присутня на дитячому застіллі. — З одного боку, серце крається, дивлячись на них, бо це діти, які втратили когось із батьків. А з іншого — щось надзвичайне відбувається у душі, коли бачиш їхні усміхнені обличчя. Після таких зустрічей я отримую позитивний заряд на рік уперед. Торік ми теж пригощали діток, на частування я прийшла з температурою. Але побула годину серед дітей і видужала. Пригадую, тоді мене вразив хлопчик, який написав вірша про маму, яка незадовго до того загинула в автокатастрофі. Учень 5-ої луцької школи Нікіта Смєтанін не даремно запам’ятався усім ще з минулого року. Комунікабельність, щирість, гарна мова цього школяра викликала симпатію з перших хвилин розмови.
— Для нас зробили чудовий подарунок. Ми скуштували смачні страви і відчули дуже добру атмосферу. Я та інші учні нашої школи дякуємо людям, які допомагають таким дітям як ми, — сказав не по роках дорослий Нікіта, який, до речі мріє стати дипломатом. 

Святково вдягнуті дівчатка за іншим столиком — учениці початкових класів 5-ої школи Едера Бондарук та Даринка Супоровська захоплено розповідали про отримані від Миколая подарунки. Їхню розмову також слухала бабуся Даринки Супоровської Марія Павлівна, яка привела внучку на частування. Пенсіонерка сама виховує дівчинку, бо мама Даринки померла. Марія Павлівна просила подякувати через газету Олені Голєвій за благодійну акцію, за увагу до дітей, які залишилися без батьків, або стали сиротами при живих батьках. 
Благодійні акції для дітей згаданих категорій займають важливе місце у діяльності лідера волинських “європейців”. За кілька днів до зібрання у барі депутатка з подарунками завітала у свою рідну школу №5. Подібні приємні сюрпризи від Олени Голєвої неодноразово отримували вихованці Крупівського навчально-реабілітаційного центру для дітей із вадами зору, Ківерцівського дитячого будинку “Сонечко”, Люблинецької та Головненської шкіл-інтернатів для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, Володимир-Волинської школи-інтернату.

Олена Голєва не втомлюється закликати волинських політиків та бізнесменів до більш тісної співпраці у сфері благодійності. На її думку, діти – це найголовніші у світі люди. Їхня душа – наче чиста книга, у якій перші записи можна зробити або яскравими кольорами або темними барвами. І те, як вони надалі будуть сприймати цей світ — як вороже чи, навпаки, дружнє середовище, залежить також і від людей матеріально забезпечених. Тих, котрі мають можливість хоч іноді приділяти їм увагу, але не роблять цього.

Наталка ЧОВНИК