«Чи матиме народ право обирати?»

23 червня 2011 року керівники та уповноважені представники політичних партій – учасники круглого столу «Чи матиме народ право обирати?» обговорили проект Закону України «Про вибори народних депутатів України» (далі – проект Закону про вибори), підготовлений робочою групою під головуванням міністра юстиції України, а також окремі положення інших чинних законів і підзаконних актів, які регламентують організацію та порядок проведення парламентських виборів.  

 Учасники дискусії дійшли спільної згоди про наступне:

 Запропонована проектом Закону про вибори змішана виборча система жодним чином не відповідає нагальним потребам українського суспільства. Фактичне повернення до системи, що існувала до останніх чергових парламентських виборів 2006 року, означає, по-перше, згортання демократії в країні, суттєве обмеження прав громадян і політичних партій на участь у чесних, прозорих, демократичних виборах; по друге, консервацію існуючої проблеми політичної корупції, безвідповідальності партій перед своїми виборцями та фактичного «придбання» заможними особами «прохідних» місць у так званих «жорстких» виборчих списках партій, за якими відбувається голосування за пропорційною складовою змішаної системи. Водночас, відновлення «мажоритарної» складової виборчої системи у запропонованому варіанті створює широкі можливості для застосування адміністративного ресурсу та активного використання заінтересованими особами «псевдо-виборчих технологій», у тому числі матеріального заохочення виборців голосувати за певних кандидатів.

 Збільшення “прохідного бар’єру” до 5% разом із започаткуванням запропонованої змішаної системи насправді означатиме, що ті партії, які здолають бар’єр, у підсумку отримають вдвічі менше депутатських мандатів, аніж за умови навіть діючої пропорційної системи. Таким чином, матимемо спотворення реального волевиявлення громадян. Більш того, попри проголошений владою після останніх президентських виборів курс на масштабну європейську інтеграцію, запропоноване збільшення «прохідного бар’єру» при голосуванні за пропорційною складовою виборчої системи до 5 % жодним чином не відповідає сучасним тенденціям і процесам, які нині відбуваються у європейському співтоваристві. Зокрема, в Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 18 квітня 2007 року № 1547 наголошується на тому, що у державах «… справжньої демократії виборчий бар’єр не повинен бути вищим за 3 % для парламентських виборів». Окрім цього, в Рекомендаціях від 18 квітня 2007 року № 1791 Комітету Міністрів рекомендовано вживати заходів, у тому числі переконувати держави-члени Ради Європи знизити «прохідний бар’єр» на парламентських виборах до рівня не вище 3 %.  

 Відмова від гарантованого законом державного фінансування передвиборної агітації є наміром поставити у нерівні умови провладні політичні сили, олігархічні партії та усі ті політичні партії, хто може розраховувати переважно на ресурси власних членів та прихильників. Отже, заможні просто купуватимуть прихильність виборців!  

 За проектом Закону про вибори реєстрація кандидатів у багатомандатному та в усіх одномандатних виборчих округах вимагатиме від кожної партії обов’язкової сплати грошової застави у розмірі загалом до 28 млн. гривень, що унеможливить участь у виборах неолігархічних, демократичних партій, які існують на внески своїх членів.

 Започаткування новою редакцією Закону України «Про державний реєстр виборців» від 21 вересня 2010 року можливості практично неконтрольованої зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси «тимчасово», до закінчення виборчого процесу, що здійснюється місцевими органами ведення Державного реєстру виборців за заявою виборця, становить загрозу застосування такої форми фальсифікації як масове переміщення виборців з метою забезпечення багатократного голосування, що було «з успіхом» використано під час повторного голосування на президентських виборах 21 листопада 2004 року.  

 Автори проекту Закону про вибори прагнуть знівелювати статус окружних та дільничних виборчих комісій як справжніх колегіальних органів, зате лібералізують можливість участі у передвиборній агітації тих посадових та службових осіб органів влади, які не є кандидатами; надають офіційним спостерігачам від громадських організацій статус суб’єктів виборчого процесу, але при цьому скасовують право спостерігачів на звернення за скаргами до виборчих комісій; передбачають механізм жеребкування при формуванні складів виборчих комісій, але обмежують партії та кандидатів у праві відкликати членів комісій, які не виконують чи недостатньо виконують свої обов’язки.  

 Застосування Закону у редакції цього проекту перетворить вибори не на спосіб формування законного та легітимного вищого представницького органу влади, а стане черговим фарсом у тимчасовій історії нинішньої влади в Україні! 

Учасники круглого столу переконані у тому, що:

 Закон про вибори має стати предметом публічного обговорення та політичного компромісу, а також повинен базуватись на основоположних конституційних принципах і відповідати змісту основних статей Конституції України.

 Закон про вибори не може бути засобом виборчої технології однієї партії, інструментом утримання влади всупереч народного волевиявлення. Громадянам України має бути гарантована можливість дати політичну оцінку діяльності парламентських партій.

 Закон про вибори має відповідати європейським стандартам демократії, для забезпечення чого проект повинен пройти експертизу в авторитетних європейських інституціях.

Вважаємо, що базою удосконалення Закону про вибори мають слугувати такі положення Конституції України:

 Частина перша статті 24, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Частина друга статті 36, згідно з якою політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України. Цим конституційним принципам найбільш повною мірою відповідатиме пропорційна виборча система з відкритими списками;

 Частина друга статті 24, відповідно до якої не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Цей конституційний припис обумовлює необхідність відміни інституту грошової застави;

 Частина друга статті 3, яка встановлює, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. З метою формування справді легітимного представницького органу державної законодавчої влади слід відмовитись від підвищення «прохідного бар’єра»;

 Частина п’ята статті 36, що встановлює рівність перед законом усіх об’єднань громадян. Ця норма обумовлює необхідність формування складів виборчих комісій на рівних для усіх учасників виборів умовах; 

 Частина перша статті 71, згідно з якою вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Для забезпечення рівних можливостей суб’єктів виборчого процесу інформувати виборців про свої програми має бути збережене державне фінансування проведення передвиборної агітації. 

За таких обставин ми вимагаємо від Верховної Ради України, Президента України, усіх тих, хто залучений до процесу підготовки проектів нормативно-правових актів у сфері виборчого законодавства, вжиття таких кроків:

 Відмовитись від ідеї повернутись до змішаної виборчої системи у варіанті, що вже двічі був застосований в Україні під час виборів 1998 та 2002 років.

 Забезпечити підготовку якісного проекту Закону «Про вибори народних депутатів України», що започаткує проведення виборів на партійній основі за відкритими регіональними списками, за умови збереження та удосконалення юридичного захисту чистоти виконання окремих виборчих процедур.  

 Удосконалити виборчі процедури, за якими проводились парламентські вибори 2006 та 2007 років, з метою більш повного забезпечення народного волевиявлення, зняття будь-яких бюрократичних, фінансових, організаційних перепон, що ведуть до звуження змісту і обсягу існуючих прав та свобод громадян та політичних партій.

 Внести необхідні зміни до Закону «Про державний реєстр виборців», які унеможливлять фальсифікації та застосування багатократного голосування.  

Резолюція прийнята учасниками круглого столу «Чи матиме народ право обирати?» у місті Києві 23 червня 2011 року.

Резолюцію підписали: