01/09/2012 09:12
Шановні діти, батьки, вчителі. Щиро вітаю усіх з початком нового навчального року. Бажаю учням міцного здоров’я, успіхів у подоланні нових незвіданих вершин науки. Батькам бажаю витримки і терпіння, а вчителям – вдячних учнів.
1 вересня – День знань, одне з найголовніших свят нашого народу. Цього дня ми відправляємо своїх дітей, онуків до школи. Зі знаннями ми завжди пов’язували сподівання на краще майбутнє, віру, що саме завдяки знанням наші діти віднайдуть своє достойне і заможне місце в житті. Тому відмовляючи собі у багато чому, батьки роблять все, аби їх діти мали все необхідне для здобуття доброї освіти у школі і, звісно, обов’язково – у виші.
Цьогоріч 19 травня, на святкуванні Дня Європи в Калинівці, Микола Катеринчук слушно зауважив: «Людина має вірити у майбутнє, знати, що її життя прогнозоване. Молода людина, отримуючи добру освіту, має знати, що вона матиме цікаву, добро оплачувану роботу. Як у країнах Євросоюзу. Там, коли людина 10 років працює, вона може заробити мільйон євро. На пенсію люди виходять заможними людьми. І це не фантастика. Просто там політики виконують свою роботу чесно. Вони не крадуть, натомість думають про країну, про людей, про дітей. Вони створюють таке законодавство, такі умови існування, що кожна людина, яка хоче працювати, в цих країнах має ПЕРСПЕКТИВУ».
Освічені люди цій державі непотрібні
А чи так є в Україні? Останні два роки нашу школу лихоманить. Міняються навчальні програми, підручники, які видаються здебільшого приватними видавництвами, часто-густо рясніють грубими помилками. Останні судомні «освітні» новації аж ніяк не сприяють покращенню якості освіти. Навпаки – складається навіть враження, що навмисно робиться все, аби погіршити її якість, адже з малоосвічених легше зробити рабів.
Можна лише поспівчувати вчителям, які змушені за свою більш ніж скромну зарплатню швидко перекроювати навчальні програми, проводити додаткові уроки, аби діти не втратили в якості освіти. Низький уклін їм за їх сумлінну працю!
Особливо потерпають від несамовитої «реформаторської» діяльності міністра Табачника сільські школи, які під гаслом оптимізації (тобто – економії коштів) просто закриваються. За два роки в Україні закрито 700 (!) шкіл. І майже всі вони – україномовні. Як тепер дітям, що навчалися в цих школах, діставатися до райцентрів, де відтепер мають навчатися, і де працюватимуть їх вчителі?
Шкільні автобуси – ненадійна допомога і навіть небезпечна. Нещодавно один із новеньких автобусів, закуплених міністерством, згорів під час руху. Дякувати Богу, дітей встигли вивести. Це сталося, мабуть, тому що при закупівлі автобусів з 33 млн виділених на автобуси гривень 10 було переказано на підставні фірми, а другими словами – просто вкрадено.
А нещодавно міністр вразив ще однією новацією – ремонтувати школу мають самі батьки. Тобто держава вже офіційно вмиває руки щодо утримання шкіл. І це є нечувано – адже йдеться не про приватні, а державні заклади!
Виші загрузли у корупції
Не кращі справи і в українських вишах. Не до вподоби нинішній освітянській владі система зовнішнього незалежного оцінювання знань – ЗНО, запроваджена за уряду Тимошенко. Можливо, вона і потребувала певного вдосконалення, але беззаперечний її плюс полягає в усуненні будь-якого корупційного чинника при вступі абітурієнтів до вишів. Тепер же з’явилась корупційна шпаринка у вигляді так званих співбесід, творчих конкурсів. І ця шпаринка може суттєво збільшитися, коли ЗНО взагалі скасують. Принаймні прем’єр-міністр Микола Азаров вже заявив про те, що ЗНО має бути замінено класичними іспитами.
Сам процес навчання теж грішить корупцією. Студенти почасти не стільки здобувають знання, скільки змушені добувати гроші за добру оцінку у заліковці. Торік навіть була спроба узаконити побори новим законом про освіту, який передбачав надання комерційних послуг у вишах. Ухвалення його зупинила лише хвиля студентських протестів.
На тлі скорочення держзамовлення бюджетного фінансування різко подорожчала і вартість навчання. При цьому якість його залишається вельми сумнівною. Принаймні, як це не прикро, жоден український виш не потрапив до 500 кращих вишів світу. Тому все більше українських випускників віддають перевагу навчанню за кордоном.
Отримати диплом закордонного університету і перспективу працювати поза межами України обходиться деколи дешевше, ніж 5-річне навчання у вітчизняних вишах. А ще коли взяти до уваги відсутність хабарництва у закордонних вишах, то виходить неабияка економія.
Українські студенти тікають за кордон
Відтак щороку кількість наших абітурієнтів, що бажають навчатися за кордоном, збільшується втричі. Здобути освіту безкоштовно сьогодні можна в Стенфорді, Гарварді, Прінстоні, Каліфорнійському, Мічиганському університеті, навіть на Тайвані. Особливо привабливе у цьому сенсі навчання в університетах Польщі, Чехії, Словаччини – і від України недалеко, і мови навчання споріднені з українською. Плюс – переваги вільного пересування країнами Євросоюзу.
Така можливість для наших юнаків та дівчат – це, звісно, непогано. Але чи всі вони повернуться в Україну?
Міністерство освіти начебто теж сприяє навчанню за кордоном українських талановитих студентів. Але – на жаль, лише декларативно. В цьому році виділити гроші на такі цілі воно забуло. Мало не напередодні від’їзду студенти дізнались, що за державну програму мають платити самі. Тож дехто змушений був відмовитись від омріяного навчання.
Не посоромилось також Міносвіти вкрасти у студентів по 200 грн. з місячної літньої стипендії, зекономивши таким чином загалом 100 млн грн. Після того як скандал набув розголосу, в деяких вишах все ж таки доплатили ці гроші, але, як виявилося, з внутрішнього бюджету самих вишів – за рахунок зарплати педскладу.
Ми маємо шанс змінити цю ситуацію на парламентських виборах, обравши парламент, що буде складатися з патріотичних достойних депутатів. Я вважаю, що все залежить від бажання виборців. Люди нехай самі визначають, що їм важливіше – здійснення мрії про краще життя чи взяти зараз і тут гречку, але залишити себе, своїх дітей без майбутнього. Бо якщо в українській владі будуть і далі такі люди, як зараз, – НІЧОГО на краще не зміниться… Буде тільки гірше.
Микола Катеринчук,
кандидат в депутати ВР
від Калинівського, Козятинського
і Хмільницького районів (округ №13)