09/03/2014 22:57
Сьогодні виповнилося 200 років, як народився маленький Тарасик. Здавалося б мало було б свято, коли відзначають день народження людини. Але сьогодні ми відчуваємо біль за Україну, біль за героїв, яких ми ніколи не забудемо, біль від того, що нашу землю топчуть хлопці, яких Путін змушує воювати вже з вільним народом України.
Декілька дні тому я був у Криму і спілкувався з нашими морпіхами. Вони говорять, що виконають присягу, дану народу України і будь-яке завдання, яке поставить їм народ України. Але вони просять: «Не кидайте нас, не кидайте наші сім‘ї. Ми готові щоб 14 частин стали Брестськими фортецями. Але обов’язково підставте нам своє плече».
Я передавав вітання і підтримку від усієї України цим героям. І дивлячись сьогодні на це свято, коли народився наш пророк і геній, який всю свою творчість присвяти боротьбі за волю, за Україну, я розумію – дух українства був незламний, як не зламний і дух наших солдатів в Криму.
Сьогодні настав час, коли потрібно відверто сказати, що чекати допомоги із-за кордону – це замало. Тарас говорив нам усім українцям, що захищати свою волю і Україну ми повинні, перш за все, самі. І він сам це робив. Тому я закликаю до створення загонів народного ополчення, які стануть основою Української резервної армії. Потрібно озброювати людей, чоловіків, потрібно створювати те, що допоможе українським військовим у захисті вільної України. Ми повинні мати резерв, а не чекати, що хтось прийде і захистить нас від ворожої навали.
Якщо ми хочемо переговорів і дипломатичних відносин, то це можливо лише тоді, коли ми вийдемо і покажемо Путіну, що він буде воювати не лише з українськими військовими, а з усім українським народом.
Для прикладу, швейцарська армія має 22 тисячі військових при чисельності населення 8 мільйонів чоловік. Але у них є резервна армія, яка за 2 дні готова мобілізувати 650 тисяч громадян, а за тиждень – 1 млн. 700 тисяч. У Швейцарії влада довіряє людям, а не говорить, що вони перестріляють один одного, маючи на руках вогнепальну зброю.
Сьогодні як ніколи, ми відповідальні за свою країну і ми готові за неї боротися. Я не сприймаю жодної навіть думки про те, що ми вже віддали Крим. І Тарас Шевченко не пробачить нам, якщо ми справді його віддамо.
Тому парламент має невідкладно ухвалити дві постанови про легалізацію зброї і та створення народного ополчення, що допоможе нашим розграбованим та приниженим Збройним силам України.
Ті офіцери і солдати, які зараз стоять в Криму, яких шантажують смертю їх дітей і дружин, є для нас прикладом і зобов’язанням того, щоб ми не сиділи, склавши руки.
Я впевнений, що 200-річчя народження Тараса Шевченка – це знакове продовження нашої боротьби, щоб кожен українець відчував себе вільним, відчував себе громадянином з правами, а не просто обіцянками і мав можливість в тяжку хвилину стати поруч з солдатами, виконуючи славетний заповіт великого Кобзаря.
Слава Україні і слава Тарасу Шевченку!