Учора мав дискусію з партійцями щодо брифінгу Зеленського, формули Штайнмаєра, зради та капітуляції. Моїх атошників важко переконати, що зради поки не відбулося. Суспільство так накачали зрадою та капітуляцією, що воно її чекає повсякчас.
Чи усі розуміють що формула Штайнмаєра – це лише один пункт або пропозиція щодо того, як би міг запрацювати Закон про особливий статус Донбасу. Впевнений, що не всі. Якщо цей пункт зрада, то тоді і усі Мінські домовленості зрада. Давайте тоді визнаємо, що дипломатичний шлях закінчення війни нам не підходить. Наш шлях – війна.
Зеленський чітко сказав, що вибори під дулом неможливі і без взяття україно-російського кордону під наш контроль теж. Цього у Мінських домовленостях немає. Чи може там з’явитись новий пункт? Може. Найголовніші випробування – попереду, а саме у переговорах Нормандської четвірки, де і будуть обговорюватись деталі і мають бути сформульовані відповіді, на які чекає суспільство.
Я розділяю побоювання щодо самих виборів на тимчасово окупованих територіях. Як там можуть обратися представники українських демократичних партій, я поки не розумію. Навколо цього треба вести дискусію. Зрештою це буде прописано у Законі, який ухвалить наш парламент.
А позиція “нам все одно, що ви робите, бо ви за будь-яких розкладів зрадники” – непродуктивна.
Ніхто не обіцяв, що мирний процес буде легким. Але я хочу сказати, що ми точно не побудуємо економіку без миру. Війна зробить нам руїну. Вихід один – мирний процес.
А президенту поради такі: по-перше, щоб не було маніпуляцій, кривотолків і приводів для них, варто все робити якомога оперативніше і відкрито. Показувати текст документу, пояснювати і приділяти цьому стільки часу, скільки потрібно.
А по-друге, ретельно готуватись до Нормандської четвірки разом з професіоналами. Критично оцінювати усіх учасників і все, що вони пропонуватимуть. Територіальна цілісність, національні інтереси – пріоритет. Тут треба дуже уважно, прискіпливо і під мікроскопом аналізувати кожне слово.
Микола Катеринчук