Незважаючи на холод, тут тепло і пахне
багаттям. Вогняні бочки, гаряча юшка, людське дихання — тепло тут у необмеженій
кількості. Навіть якщо захочеш замерзнути — не дадуть. На асфальті —
заготовлені дрова. По периметру — барикади з дерев’яних щитів та лап
сумнозвісної ялинки. На сцені — Марічка Бурмака, яка без музичного супроводу
співає, а весь майдан підспівує «І один у полі воїн». А під сценою — кілька
наметів Європейської партії України. Тут перебуває близько ста волинян, які
приїхали до столиці творити історію. Серед них — голова Волинської обласної
організації Європейської партії України Олена ГОЛЄВА
— Пані Олено, а в Луцьку за вами вже скучили. Додому не збираєтесь?
Протестувати ж можна не лише у столиці. На малій батьківщині теж життя вирує.
— Кожен сам обирає, чим і де саме він може бути корисним нашому всеукраїнському
Євромайдану. Я вважаю, що моє місце зараз тут. Хоча Луцьк, звичайно, теж не
забуваю. Наші партійці, приміром, організували у наметовому містечку гаряче
харчування — із ресторану, що поруч, приносять бульйон, піцу, гамбургери,
чебуреки. Надаємо і правову допомогу: один юрист чергує в самому євромістечку,
другий постійно веде прийом у моїй депутатській приймальні, що на вулиці Бойка.
Ще на початку масових акцій наші активісти роздавали у Луцьку листівки,
випущені в рамках соціальної програми «Народний адвокат», із порадами, як діяти
у випадку, якщо під час мітингу або демонстрації затримала міліція. На звороті
листівки — зразок протоколу про адміністративне затримання. Для ознайомлення.
Роздавали зі словами «Не дай, Боже, знадобиться»…
— Ви, напевно, знаєте, які гучні акції влаштовують у Луцьку ваші
колеги–політики? Обласну адміністрацію днями блокували, вимагали відставки
Клімчука і Войтовича.
— Що стосується блокування обласної адміністрації — чесно кажучи, особливого сенсу
я в цьому не бачу. Звичайно, добре, що люди вголос, на вулиці, а не тихенько на
кухні висловили свою громадянську позицію, висунули вимоги. Але що далі?
Революція, як відомо, робиться в столицях. Цього закону ще ніхто не скасовував.
Тому вважаю, що мені як політику і громадянину доцільніше зараз перебувати тут.
І закликаю волинян – хто має таку можливість, не чекайте, що хтось за вас
зробить цю роботу, приїжджайте до Києва відстоювати права своїх дітей!
— Виступали вже зі сцени?
— Ні. Зі сцени зазвичай виступають ті, хто має у цьому потребу. Моя ж потреба і
завдання в іншому — у спілкуванні з людьми, у їхній підтримці. У всебічній
допомозі тим, хто цього потребує. Передусім — правовій. Тут зі мною перебуває
кілька наших юристів, у яких можна отримати будь–яку консультацію. Окрім того,
підгодовуємо мітингувальників, бо маємо таку можливість. Так що вважаю, що,
окрім висловлення своєї позиції, від нашого перебування на київському
Євромайдані є відчутна практична користь. Я розумію, що виступи зі сцени, напевно,
теж потрібні — щоб піднімати дух майдану, підбадьорювати його. Але ж не всім
бути трибунами. Комусь треба знаходитися і серед людей, виконувати повсякденну
роботу. Вчора, приміром, наш лідер Микола Катеринчук привіз на майдан засоби
індивідуального захисту — каски і бронежилети.
— Думаєте, знадобляться?
— Сподіваюсь, що ні. Але, на жаль, ми були свідками того, як влада, м’яко
кажучи, не надто толерантно ставиться до протестувальників. Тому у будь–якому
разі убезпечити себе не завадить.
— Скільки ще плануєте бути на київському Євромайдані?
— Скільки знадобиться. Поки живе Майдан — я буду з ним. Бажано — до перемоги.
— А буде вона — та перемога?
— Великою мірою це залежить від нас. Маємо бути сильними і мудрими, не
піддаватися на провокації, не розкисати від можливих невдач. Пам’ятати, що
можна програти битву, але виграти війну! А головне — маємо і далі триматися
разом. Я вважаю, що головним позитивом, який приніс Майдан (чим би він не
закінчився), є те, що в Україні практично сформувалося громадянське
суспільство. І це, я вважаю, найголовніше. Все інше додасться.
Оксана АВЕРЧЕНКО (Волинь-нова)