24 липня 1990 року синьо-жовтий прапор було вперше піднято над Київською мерією. Звісно реакція українців була неоднозначною на цю подію і більшість з нас лише починали звикати до нині рідного та патріотичного стягу. А трохи більше ніж за рік 23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла державну святиню до сесійної зали Верховної Ради України.
Вершиною популяризацію державного прапора стали події на Євромайдані та з початком військової агресії з боку Росії. В усіх куточках нашої країни шляхові переходи, огорожі та навіть дахи будинків патріотично налаштовані українці власноруч розфарбовували в кольори держаного прапора, засвідчуючи таким чином відданість своїй Батьківщині. Від того часу наш прапор став впізнаваним в усьому світі і більш того став символом прагнення людини та громадянина жити у вільній країні.
Шановні Українці! Щиро вітаю вас зі святом Державно Прапора. Бережімо його як зіницю ока, як оберіг всього українського, як символ свободи. Без прапора, як і без калини, не буде України. Не даймо заплямувати його бездумним популізмом сьогоднішньої влади, недалекоглядністю можновладців, котрі прагнуть лише до самозбагачення. Закликаю вас вірити й боротися за своє право жити у вільній, незалежній, і по-європейськи заможній Україні!
З любов’ю до всього українського, ваш Микола Катеринчук