Руслан Чорнолуцький: Адміністративна реформа дозволить посилити самоврядування в районах Одеси

Для того щоб одесити змогли дати позитивні відповіді на ці та інші питання, потрібна кардинальна реформа даного інституту місцевого самоврядування. Пропонований шлях реформ – моя особиста точка зору на ситуацію, яку я презентую і міській громаді, і керівництву міста.
Практично у всіх сферах життєдіяльності міста районні адміністрації мають повноваження приймати рішення. Якщо ж позитивного результату немає або він мінімальний, то, очевидно, слід задатися питанням: чому, маючи достатньо повноважень, районні адміністрації Одеси не виконують повною мірою ті завдання, які на них покладені?

На підставі рішення сесії Одеської міської ради № 95 від 19.09.96 р та рішення виконкому Одеської міської ради № 437 від 23.10.96 р були ліквідовані районні ради народних депутатів, створені райадміністрації Одеської міської ради та затверджена перша редакція положення, що регламентує їх роботу. Разом з тим, головний законодавчий акт, на якому базуються всі принципи місцевого самоврядування – Закон України «Про місцеве самоврядування», – був прийнятий в 1997 році. От і вийшло, що районні адміністрації, по суті, так і не були адаптовані під чинне законодавство і на сьогоднішній день представляють собою пережиток радянської управлінської системи, тобто фактично по управлінської моделі райадміністрації залишилися аналогом районних рад. Їх правова основа лише дублює окремі норми Закону України «Про місцеве самоврядування».

На мою думку, районні адміністрації в тому вигляді, в якому вони функціонують на даний момент, являють собою бюрократичну машину, не здатну до практичного застосування і фактичного виконання тих функцій, які на них покладені. Як інститут місцевої влади вони недостатньо ефективні, формально здійснюють свої функції, знаходяться на низькому рівні аналітичної та інформаційної роботи з законодавством, претензійної та судової роботи та взаємодії між виконавчими органами Одеської міської ради.

Звернімося лише до дуже чутливої сфери для городян – обліку і розподілу житла. Відповідно до Положення, районна адміністрація веде квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, службових житлових приміщень, видає ордери на заселення особам, які знаходяться на квартирному обліку. Тим самим в повному розпорядженні районних адміністрацій знаходиться все неприватизоване житло на територіях відповідних районів та контроль його розподілу. На прикладі Київського району розглянемо, як ведуться квартирні черги, яку кількість сімей вони охоплюють.

Станом на 1 січня 2014 загальна черга на отримання житла в Київському районі включала 1349 сімей. Загальна черга з правом першочергового отримання житла налічувала 382 сім’ї, з правом позачергового отримання житла – 125 сімей. Якщо розподілити черговиків за категоріями, то вийшла така картина: інваліди війни – 29 сімей, сім’ї загиблих і прирівняні до них – вісім сімей, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії – 18 сімей, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії – дев’ять сімей, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, – 30 сімей. З кожним роком кількість сімей, які потребують поліпшення житлових умов, збільшується, а черга вже десятки років не просувається у зв’язку з відсутністю квартир. Між тим, у розпорядженні все тієї ж Київської райадміністрації Одеси станом на 01.01.14 р перебувало 6477 квартир комунальної власності міста, з них на підвідомчій ділянці КП «ЖКС «Чорноморський» – 2505, КП «ЖКС«Вузівський» – 3972. Щорічно десятки неприватизованих квартир комунальної власності міста звільняються і знадходять безпосередньо в розпорядженні районних адміністрацій. Але, чомусь, всупереч вимозі законодавства, далеко не завжди розподіляють їх з урахуванням потреб соціально незахищених громадян.

Дублювання повноважень виконавчих органів – ще одна проблема як в системі місцевого самоврядування, так і безпосередньо в діяльності райадміністрацій. Так, наприклад, у сфері благоустрою одні й ті ж функції дублюють райадміністрації і Інспекція з благоустрою міста; в сфері ЖКГ – райадміністрації і департамент міського господарства; у сфері будівництва – райадміністрації і департамент капітального будівництва. Так – практично по кожному профільному підрозділу міської ради. Таке дублювання повноважень призводить до практичної відсутності єдиного контролюючого органу, який може взяти на себе всю відповідальність за виконання тих чи інших функцій. Це також позначається на ефективності кадрової політики, створює умови для можливих порушень.

Місцеве самоврядування спрямоване вирішувати проблеми громади на місцях. Жителі районів для вирішення нагальних питань у першу чергу звертаються, як правило, в районні адміністрації. Володіючи всім спектром наділених повноважень, керівники районів мають вживати заходи і вирішувати ці питання. Чи так відбувається насправді? Практика показує, що райадміністрації далеко не завжди в змозі розв’язати проблемну ситуацію. Іноді рішення – просто відписка, люди відразу їдуть на Думську і часто знаходять там рішення своєї проблеми. Як правило, на особистому прийомі у мера. Все те ж замкнуте коло і дублювання повноважень. Люди пишуть скарги, в тому числі до міської ради, органів державної влади, що призводить до підвищення соціальної напруженості серед населення і негативного ставлення населення до влади.

Якщо торкнутися претензійної та судової роботи, то повноваження районних адміністрацій у цій сфері також значні, а от результати не настільки високі. У відповідності зі своїм Положенням, райадміністрація на підвідомчій території здійснює заходи, спрямовані на виявлення фактів самовільного будівництва або реконструкції, звертається до суду з відповідними позовами про знесення незаконних об’єктів. Крім того, у виробництві юридичних відділів, крім справ, пов’язаних із здійсненням фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об’єктів нерухомості, перебувають справи, пов’язані з житловими правовідносинами, по реалізації права власності та права користування майном, стягнення матеріальної та моральної шкоди, інші . Відсутність контролю, належного реагування керівників райадміністрацій на судову роботу юридичних відділів приводять до цілої ланцюжку недоробок і порушень. Цим викликаний високий рівень самовільної забудови територій. Менше стає вільних земельних ділянок. У судових інстанціях територіальна громада втрачає майно житлового і нежитлового фондів, яке знаходиться в комунальній власності. Бюджет міста недоотримує кошти – штрафи за порушення адміністративного законодавства. Щорічно на користь районних адміністрацій виносяться десятки рішень районних судів про знесення (приведенні в первинний стан) самовільно збудованих (реконструйованих) об’єктів. Як правило, такі рішення судів фактично не виконуються. Таке можливо тільки в результаті відсутності чіткої системи контролю діяльності райадміністрацій.

Для поновлення нормальної і ефективної роботи в районах потрібно здійснити кардинальні реформи як адміністративного, виробничого характеру, так і кадрового забезпечення. Хочу запропонувати перелік послідовних дій, який допоможе на практиці значно посилити роль самоврядування в районах нашого міста. Для цього слід ініціювати і прийняти зміни до нормативно–правової бази. Районні адміністрації в їх нинішньому варіанті повинні поступитися місцем префектурам або департаментам. Слід провести повний правовий аналіз Положення про районні адміністрації та інші акти місцевого самоврядування, які регулюють їх діяльність на відповідність законам України, домогтися виключення дублюючих функцій в роботі всіх виконавчих органів Одеської міської ради. Важливо також в найближчій перспективі прийняти окремі акти місцевого самоврядування, які б дозволили конкретизувати сфери діяльності районних органів виконавчої влади та виключили подвійне тлумачення при отриманні погоджувальних та дозвільних документів. В контексті пропонованих реформ також проведення структурних, організаційних і кадрових змін, створення ефективної системи взаємодії, підконтрольності та підзвітності органів виконавчої влади в районах, баз даних судових справ, неприватизованого та службового житла, прийняття практичних заходів щодо забезпечення фактичного виконання рішень судів.