30 вересня 2016 року стартував новий виток судової реформи в Україні, оскільки вступили в силу Закон України «Про внесення змін до Конституції України (в частині правосуддя) № 1401-VIII і Закон України« Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII. Про це у своєму блозі пише голова Одеської міської організації, кандидат юридичних наук Руслан Чорнолуцький.
«До сих пір не зрозуміло, яким же чином фізична та юридична особа, відповідно до ст. 151 зазначеного Закону зможе скористатися таким правозахисним інструментом, і який алгоритм буде використаний, і як інтереси громадян не будуть перетинатися з інтересами суб’єктів конституційного подання (ст. 151 Конституції)? Немає відповідей і на те, як процедура буде розрізняти компетенцію «офіційного тлумачення Конституції» від «нормативної конституційної скарги». Європейська практика не дає відповіді, так як там відсутня така відверта підміна понять і дуалізм. Звісно ж, що, швидше за все, в процедурній частині реалізації конституційної скарги в Україні буде винайдений свій «гібридний варіант», в тому числі і шляхом внесення змін до конституційних законів.
Щодо підстав подачі самої конституційної скарги, то Закон не дає точно визначений перелік прав і свобод людини, які підлягають захисту в порядку конституційного провадження за індивідуальною скаргою, що є ще одним його мінусом. У деяких країнах є тенденція у визнанні підставою для подачі конституційної скарги факту порушення прав людини, закріплених в міжнародних правових договорах. В інших же країнах є досвід використання постулатів класичної ліберальної теорії прав людини, які обмежують підставу подачі скарги через наявність фактів порушення так званих негативних прав (політичних і цивільних) і не поширюються такі підстави для соціально-економічних прав», – пише автор.