Учора десь у стрічці новин прочитав, що пенсіонерку поважного віку, 89 років, затримали у Києві, бо вона вночі ставила сітку на Дніпрі, щоб риби вловити. Вона одинока, чоловік і діти померли, пережила голодомор і війну, помогти їй нікому і живе вона на мізерну пенсію. Пояснила, що їсти хотіла, бо жити нема на що. З нею провели роз’яснювальну роботу і відпустили.
Тут же я згадав один давній пост журналістки, в якому вона емоційно розповіла, як бабуся на касі супермаркету не могла купити хліба та пару картоплин. Тоді ця дівчина купила їй все, звинувативши владу (це були «папєрєднікі») в тому, що довели старих людей до голодування.
Влада, дякувати Богу, змінилась. А от ситуація – ні. Старики як голодували, так і голодують. Та і не тільки вони. За даними ООН у нас більше половини людей – бідні.
У нас майже 12 мільйонів пенсіонерів. Вдумайтесь! Це кількість, яка може привести до влади. Оця бабуся, яка ставила сітки на рибу, навряд чи утримається від спокуси отримати 500 гривень за голос, хай навіть і одноразово. Ідея світлого майбутнього для потомків – не виграшна для людини, яка не має чого їсти. І навряд чи їй можна дорікати цим. Мінімальна пенсія сьогодні – 1435 гривень. Відповідно до проекту бюджету, на кінець наступного року пенсіонери отримуватимуть 1624 гривень. Я не уявляю, як можуть одинокі пенсіонери без допомоги близьких виживати на таку суму?
Ми усі розуміємо, що бідними, напівголодними виборцями, які ледь зводять кінці з кінцями, легше вигравати вибори. Це, певно, фінансово затратніше, але легше. Розірвати це замкнене коло можна лише на законодавчому рівні – відмінивши мажоритарку та посиливши відповідальність за скупку голосів. Ми вже п’ятий рік вимагаємо від влади провести Виборчу реформу. Зокрема, ухвалити новий Виборчий кодекс, який би унеможливив продаж голосів на виборах за 200 чи 500 гривень, чи за мішок цукру, чи за кілограм гречки.
Не було такого тижня, щоб до мене не приходили за допомогою люди, які вийшли на пенсію. Усі вони розповідають одну й ту ж історію – грошей не вистачає на ліки та їжу. Просять звернутися чи то до Пенсійного фонду, чи до суду, щоб їм перерахували пенсію, бо вони не знають як їм жити. Рівень розвитку країни визначається ставленням до дітей та стариків. Ми тут пасемо задніх.
Щоб з’явились гроші на пенсії, потрібно, щоб росла економіка. І не на 3%, як заклали в бюджет. А набагато більше. Ви уявляєте який би ріст був, якби не розкрадали держбюджет! Якби боротьба з корупцією відбувалась хоча б на 50%! Тоді б знайшлись гроші не лише на пенсії.
Микола Катеринчук
Лідер Європейської партії України