Щодо надання допомоги у вирішенні сімейних спорів (стягнення аліментів, поділ майна після розлучення, встановлення батьківства, тощо).
В квітні поточного року в громадську приймальню в місті Одеса звернулась громадянка Волошина Л.В. Жінка розповіла, що з колішнім чоловіком вона перебувала в шлюбних відносинах з 2001 року. Сімейні відносини не склалися і шлюб розірвано в 2009 році. Від цього шлюбу заявниця має сина, 2002 року народження.
Жителька міста Одеси – Шульгіна А.О. звернулась до адвокатів приймальні. Вона розповіла, що з 1995 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з Присяженко Г.В. В 1997 році у них народився син. З листів, які були написані власноручно Присяженко в той час, коли Шульгіна знаходилась в пологовому будинку, вбачається, що відповідач визнавав своє батьківство.
Непоодинокі звернення до юристів програми з приводу надання допомоги у вирішенні цивільних спорів (відшкодуванні матеріальної або моральної шкоди, тощо). Ось, деякі з таких звернень.
До приймальні соціальної програми «Народний адвокат» звернулась Шевченко Л.В. з проханням надати їй юридичну допомогу. Жінка розповіла, що між її колишнім чоловіком – Шевченком Ю.Д. та ВАТ КБ «Надра» в липні 2007 року було укладено кредитний договір, відповідно до якого йому було надано кредит в розмірі 30 000,00 доларів США, який він зобов’язався повернути не пізніше липня 2014 року.
Судом було прийнято до уваги зазначене заперечення та прийнято рішення у задоволенні цивільного позову про стягнення заборгованості за договором кредиту з Шевченко Л.І. відмовити.
До громадської приймальні в місті Одеса звернувся Ситнік П.К. і розповів, що він є власником квартири, яка розташована на першому поверсі будинку.
В результаті неправильного використання водопостачальної системи мешканцями квартири, яка розташована поверхом вище, мало місце залиття квартири заявника. Через це майну заявника була заподіяна шкода в розмірі 6512,50 грн. Винні у заподіянні шкоди ухиляються від сплати відшкодування.
Свої страждання через залиття та невиконання зобов’язань сусідами по відшкодуванню шкоди позасудовим шляхом, заявник визначив в розмірі 5000 гривень.
Адвокат надав допомогу заявнику у складанні позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди згідно ст. ст. 1166 ч.1, 1167 ч.1 ЦК України. Суд задовольнив позовні вимоги Ситник П.К.
До юристів соціальної програми «Народний адвокат» в місті Калинівка звернувся громадянин Капуш Л.В. з подякою. Заявник звернувся за допомогою в минулому році.
Справа в тому, що в серпні минулого року, заявник став учасником ДТП, що відбулось з вини гр. Малиновської Н.В., яка не справилась с керуванням автомобілем та виїхала на зустрічну смугу де і зіткнулась з автомобілем заявника – Daewoo.
Своїми діями Малиновська Н.Л. порушила вимоги п 12.3 ПДР України та була притягнута до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КпАП України. Що підтверджується Постановою Києво–Святошинського районного суду м. Києва.
Згідно Довідки ДАІ автомобіль заявника – ЗАЗ Део отримав значні механічні ушкодження.
Малиновська Н.Ю., та на той момент була застрахована в НАСК „Оранта”, що підтверджується Полісом обов’язкового страхування цивільно–правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Керуючись вищевказаним Полісом та Законом України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” заявник у встановлений термін звернувся в спеціалізовану службу – Вінницьку ОД ВАТСК „Оранта” в м. Калинівка, директор якої записав факт настання страхового випадку та повідомив, що заявник на наступний день має звернутися до Калинівського ВВО ЗАТ СК „Оранта” й написати заяву про проведення виплати страхового відшкодування та надати застрахований автомобіль для огляду страховому комісару.
Так, на наступний день заявник виконав вимоги Закону та надав застрахований автомобіль для огляду страховому комісару, який занотував всі механічні пошкодження автомобіля та його сфотографував.
Для розрахунку вартості відновлювального ремонту Капуш Л.В., звернувся до спеціалізованого СТО ВВП ВАТ „Вінниччина – Авто” „Прогрес – Авто”, яке зробило калькуляцію відновлювального ремонту та видало Акт виконаних робіт по відновлюваному ремонту, що підтверджує нанесення матеріальної шкоди автомобілю заявника на суму 15 163,58 грн.
Наприкінці року до Капуш Л.В., надійшов лист від СК щодо розгляду заяви про страхове відшкодування про відмову в проведенні виплати страхового відшкодування, в зв’язку з тим, що НАСК „Оранта” не має правових підстав для виплати відшкодування за пошкоджений ЗАЗ Део, у зв’язку з відсутністю підтвердження факту пошкодження, а саме документу суду, що підтверджує факт пошкодження у ДТП вищезазначеного автомобіля.
Навіть після надання представникам НАСК „Оранта” Постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області СК не здійснила матеріального відшкодування.
У відповідності до п 37.1 ст. 37 Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком необхідних для цього документів. Разом з тим, керуючись п 37.2 ст. 73 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика, особі яка має право на отримання такого відшкодування сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня. Таким чином пеня склала 766,49 грн.
Враховуючи положення ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. У відповідності до ст. 981 ЦК України Договір страхування може укладатися шляхом видачі поліса.
Згідно із ч.1 ст. 989 ЦКУ Страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 990. ЦКУ Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Крім того, у зв’язку із незаконними діями СК Позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню згідно із ст.ст. 23, 1167 ЦК України. Зволікання з виплатою страхового відшкодування спричинила вимушені зміни у життєвих і виробничих стосунках. Тривала переписка з СК, витребування документів, оскарження дій відповідача перед органами виконавчої влади (в прокуратуру) суттєво вплинули на моральний стан Капуша Л.М., що є ознакою завдання йому значної моральної шкоди.
Отже керуючись цим, юристом програми була написана позовна заява до Голосіївського районного суду м. Києва (за місцем знаходження відповідача).
Станом на травень місяць було винесене рішення Голосіївським райсудом м. Києва про стягнення із СК суми страхового відшкодування у розмірі 15163,58 грн. Сума повністю виплачена позивачеві.
До приймальні звернулась громадянка Бондаренко Н.В. з приводу надання їй допомоги у стягненні грошового владу з ВАТ КБ «Надра». Як зазначила заявниця, ще в 2008 році вона уклала договір строкового банківського вкладу (депозиту) на суму 12 тисяч євро терміном на 1 місяць. Після закінчення терміну вкладу заявниці було відмолено у його поверненні.
Минуло вже 2 роки, заявниця до цього часу не отримала своїх коштів.
Юристом Калинівської приймальні було підготовлено позовну заяву до суду про повернення грошового вкладу та нарахованих відсотків в розмірі 1500 євро.
8 липня 2010 року Калинівським районним судом було винесено рішення за цим повозом. Відповідно до цього рішення суд зобов’язав стягнути з ВАТ КБ «Надра» на користь Бондаренко Н.В. суму неповерненого грошового вкладу в розмірі 12 тисяч Євро та відсотків – 1500 Євро.
Якою буде подальша доля цього рішення нам не відомо, але ми будемо слідкувати за цим. Адже, нажаль, нам всім відомо що позитивне Рішення суду ще не остаточне вирішення справи, попереду ще його виконання.
В квітні поточного року до громадської приймальної в місті Одеса звернулась громадянка Ленська Є.М. і розповіла, що:
Вона є членом кредитної спілки «Одеське кредитне товариство».
З кредитною спілкою «Одеське кредитне товариство» жінкою було укладено Договір в 2008 році. Відповідно до цього Договору спілка прийняла від неї вклад у вигляді грошових коштів у розмірі 9 600 грн. Днем закінчення строку дії Договору (повернення вкладу) є 12 червня 2009 р. Процентна ставка за вкладом встановлена в розмірі 28 відсотків річних.
Їй, як вкладнику, Договором надано право по закінченні строку дії Договору отримати всі належні кошти відповідно до умов договору. Додаткова угода з нею не укладалась.
Згідно умов зазначеного договору кредитна спілка зобов’язана протягом 30-ти днів повернути Вкладнику його вклад та виплатити йому всі належні відсотки у разі відмови Вкладника укладати додаткову угоду.
Всупереч укладеному Договору, після закінчення строку вкладу (строку Договору) кредитна спілка відмовилась повернути їй вклад та проценти в розмірі 2680 грн.
Адвокат приймальної, вислухавши заявницю та ознайомившись з документами, підготував позовну заяву про повернення вкладу та виплату відсотків. Під час складання позовної заяви керувався умовами договору, ст.ст. 10, 23 Закону України «Про кредитні спілки», ст.ст. 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.3 Цивільного процесуального кодексу України. Позовні вимоги були задоволенні в повному обсязі.
Також непоодинокі випадки звернень громадян з приводу надання роз’яснень щодо окремих норм цивільного та житлового законодавства, надання допомоги у відновленні порушених прав.
До юриста соціальної програми «Народний адвокат» в Запорізькій області звернувся громадянин Ю. з проханням допомогти йому у вирішенні наступного питання. Громадянин Ю. переніс онкологічне захворювання, як наслідок отримав ІІ групу інвалідності.
Після перенесеного захворювання стосунки в сім`ї не склалися і, що призвело до розлучення. Від даного шлюбу гр. Ю. має двох спільних дітей.
Після розірвання шлюбу ним було прийняте рішення залишити всю свою власність, а саме: житловий будинок на користь дружини. В результаті чого був укладений договір дарування вищевказаного житлового будинку на користь дружини.
Однак на той момент він допустився помилки, якій сприяла відсутність обачності, життєвого досвіду та шоковий стан спричинений розлученням. Залишивши своє майно дружині гр. Ю. сподівався забезпечити своїх дітей житлом.
Через певний проміжок часу його колишня дружина стала проживати у цивільному шлюбі з іншим чоловіком. Це дуже занепокоїло гр. Ю., адже залишене ним майно може перейти чоловіку, з яким його колишня дружина має шлюбні відносини, в результаті наслідування по закону та поділитися між ним та його дітьми, згідно зі ст. 1261 ЦК України.
На момент укладення договору дарування він не міг передбачити даних обставин.
Громадянину Ю. було роз’яснено, що на підставі ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України «Про визнання угоди недійсною» угода може бути визнана судом недійсною, як укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, тільки за позовом сторони (громадянина чи організації), що діяла під впливом помилки.
Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Також було пояснено, що даний спір повинен бути вирішений в судовому порядку шляхом складання позовної заяви та розгляду даної справи в цивільному судочинстві.
Таким чином, даному громадянину, юристом соціальної програми «Народний адвокат» була складена позовна заява про визнання договору дарування недійсним.
В подальшому позовну заяву було прийнято до розгляду та задоволено.
Звернулась до приймальні жителька Одеси, громадянка Голова С.М., якій на праві власності належить квартира на 1 поверсі. Під вищевказаною квартирою, знаходиться підвальне приміщення площею (приблизно) 263,2 кв. м., яке громадянка Голова С.М. має намір придбати у свою власність шляхом приватизації.
Згода інших мешканців будинку на приватизацію жінкою вищезазначеного підвального приміщення є.
На підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» заявниця має право вимагати передачі у власність вказаних підвальних приміщень. Згідно рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення вищезазначеного Закону «Допоміжні приміщення (підвали, сараї, інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат в квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього..»
Проте, в грудні 2008 року територіальній громаді м. Одеси, в особі Одеської міської ради, на підставі рішення виконкому Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності на вищезазначені нежитлові підвальні приміщення. (В послідуючому вказані приміщення були продані ТОВ «Х»).
Вислухавши заявницю адвокат приймальні підготував позов до суду про визнання не чинним рішення Одеської міської ради в частині реєстрації як об’єкта комунальної власності нежитлових підвальних приміщень та про визнання не чинним свідоцтва про право власності.
В подальшому суд задовольнив вимоги заявниці.
До громадської приймальні звернувся громадянин Петров В.Б., який є співвласником квартири. Йому належить на праві спільної часткової власності 1/2 частина вищевказаної квартири. Іншим співвласником квартири по договору дарування є громадянка Коменко І. Квартира складається з ряду приміщень, в тому числі, з трьох жилих кімнат, відповідно: 9, 14 та 22 кв. м.
На сьогоднішній день в квартирі окрім заявника проживає співвласниця з чоловіком. На момент звернення в приймальню заявник, який є інвалідом 1-ої групи, займав одну кімнату 9 кв. м. Як інвалід 1-ої групи чоловік потребує поліпшених умов проживання та постійного стороннього догляду. Останній неодноразово звертався до співвласниці квартири, з проханням надати йому можливість проживати в кімнаті, площею 22 кв. м., на що отримував немотивовану відмову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. З, 4, 5 ЦПК, ст. ст. 358, 386, ЦК України, ст. 155 ЖК України, адвокат приймальні підготував позов до суду „Про визначення порядку володіння та користування спільною власністю – квартирою, що належить співвласникам на праві спільної часткової власності”. В подальшому суд розглянувши справу задовольнив вимоги Петрова В.Б.
До приймальні програми звернулась громадянка Цибулько О.М., яка розповіла, що вона та члени її сім’ї зареєстровані та проживають разом в одній квартирі. В 2000 році один з членів родини одружився з громадянкою Русєвою С.І. та також зареєстрував її в зазначеній квартирі.
На початку 2005 р. шлюб між ними було розірвано, після чого Русєва С.І. залишила квартиру і переїхала на інше місце проживання, а її колишній чоловік помер.
Заявниця пояснила, що наявність реєстрації Русєвої в квартирі зумовлює виплату додаткових комунальних платежів. Сама Русєва С.І. ніяких грошей на комунальні платежі не дає, речі її в квартирі відсутні.
На підставі вищевикладеного, та на підставі ст. 71 ЖК України (при тимчасовій відсутності члена родини наймача, за ним зберігається житлове приміщення протягом шести місяців) адвокат приймальної написав позов до суду «Про визнання такою, що втратила право проживання в квартирі ….” .
Суд розглянувши справу задовольнив вимоги громадянки Цибулько О.М.
До громадської приймальні звернулась громадянка Шипук М.М. зі своїм неповнолітнім сином Дмитром. Вона, її неповнолітній син та чоловік проживали разом в одній квартирі. У 2006 році чоловік помер і з цього часу відкрилася спадщина. Згідно свідоцтва про спадщину за законом заявниця, її син та батьки померлого мають по ¼ спадкового майна – квартири. Після смерті чоловіка його батьки стали вимагати від жінки виселитись із вказаної квартири.
В період, коли заявниця була у від’їзді, скориставшись її відсутністю батьки померлого поміняли замки у дверях квартири і повідомили, що не впустять жінку з дитиною. Заявниця у відчаї звернулась до адвокатів приймальні. Їй було надано допомогу в оформленні позовної заяви до суду «про вселення до квартири» В подальшому суд задовольнив вимоги жінки та її сина. Крім того, заявниці надаються консультації щодо її подальших дій та захисту прав.
Непоодинокі випадки звернень громадян з приводу вирішення трудових спорів
До громадської приймальні звернулась громадянка Власішина В.М., яка працює в комунальній установі «Притулок для дітей Служби у справах дітей Одеської міської ради», на посаді медсестри. Цю посаду вона займає з дня заснування притулку.
Заявниця зазначає, що з появою у колективі завідуючої, гр. М у трудовому колективі почались моральні та матеріальні утиски з боку керівництва.
Так заявниці без будь-яких підстав було знято надбавку до заробітної плати в розмірі 30%, необґрунтовано винесено догану. Жінка неодноразово зверталась до керівництва притулку та у відповідні вищестоящі органі у міській раді, але відповіді не отримала.
В зв’язку з вищевикладеним, адвокатом приймальні було написано позов про стягнення матеріальної і моральної шкоди на користь громадянки Власішиної. Рішенням суду позовні вимоги були задоволені.
Жителька Хмільницького району – Ротай А.З. звернулася до приймальні з питанням щодо правомірності звільнення її з займаної посади.
Як повідомила заявниця з 2008 року вона займає посаду «агроном по захисту рослин» в Хмільницькій філії ЗАТ «Зернопродукт МХП».
Має двох неповнолітніх дітей на своєму утриманні 2004 та 1995 років народження, з чоловіком розлучена.
Відповідно до Наказу, виданого директором підприємства, її було попереджено про наступне звільнення.
Після чого заявниця звернулась до директора з проханням не звільняти її, або перевести в інший відділ, мотивуючи тим, що вона сама утримує двоє неповнолітніх дітей. Але у проханні їй було відмовлено.
Відповідно до Наказу, виданого директором Хмільницької філії ЗАТ «Зернопродукт МХП», останній наказав звільнити з посади агронома по захисту рослин у зв’язку зі скороченням штатного розпису підприємства.
Стосовно даної ситуації юристом приймальні було написано заяву на ім’я керівника підприємства та до Хмельницької міжрайонної прокуратури Вінницької області з посиланнями на Закон України “Про прокуратуру”, ст. 259 КЗпП України, ст. 184 КЗпП України (звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням).
Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
За результатами проведеної спільної роботи, наразі заявниця продовжує працювати на посаді «агроном по захисту рослин» в Хмільницькій філії ЗАТ «Зернопродукт МХП».
Ще декілька різних цікавих ситуацій з якими звертались громадяни до приймалень соціальної програми „Народний адвокат”
До приймальні в місті Хмельницький звернувся житель міста, власник автомобіля Тайота, громадянин Х. з приводу наступної ситуації.
Заявник виконував маневр повороту праворуч на перехресті вулиць в м. Хмельницькому та був зупинений працівниками ДПС, після чого складено протокол про адміністративне правопорушення та винесена постанова. Водій автомобіля не погодився із діями працівників міліції та звернувся за юридичною допомогою.
Юристом приймальні йому було надано допомогу у складанні адміністративного позову до Хмельницького міськрайонного суду на дії працівників ДПС.
Згідно пункту 7.5.1. Наказу МВС №1111 на місці скоєння адміністративного правопорушення, як захід адміністративного стягнення, працівник міліції має право виносити лише усне попередження, а не після безпосереднього складання протоколу про адміністративне правопорушення, одразу виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, показаннями технічних приладів та технічних засобів.
Водій автомобіля Тойота, в ситуації, яка склалася, діяв згідно із п. 16.8 Правил дорожнього руху, тобто виїхавши на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.
Недотримання посадовою особою статей Кодексу України про адміністративні правопорушення призвело до не правильного вирішення справи про адміністративне правопорушення.
Так під час розгляду справи про адміністративне правопорушення посадова особа відповідно до ст. 268 КУпАП позбавила водія автомобіля права на юридичну допомогу.
По справі ухвалено рішення про скасування постанови про адміністративне правопорушення, а справу закрито.
Як показує практика по даних категоріях справ адміністративні позови підлягають задоволенню повністю.
Громадянин Лукасевич А.П. звернувся до Львівської громадської приймальні за допомогою у розрахунку розміру субсидії на оплату житлово–комунальних послуг та роз’яснення з приводу того чи має його сім’я право на субсидію.
Право на призначення субсидії на оплату житлово–комунальних послуг мають сім’ї, у яких розмір плати за житлово-комунальні послуги у межах норм споживання з урахуванням пільг перевищує обсяг визначеного Кабінетом Міністрів України обов’язкового відсотка платежу для сімей , які складаються із працездатних осіб – 15 відсотків середньомісячного сукупного доходу. Визначивши середньомісячний сукупний дохід та обов’язкову частку плати за житлово–комунальні послуги, юристом було встановлено, що сім’я має право на отримання субсидії.
Рішення про призначення субсидії протягом 10 днів було прийнято на користь особи, яка звернулась за призначенням субсидії.
На прийом до юриста соціальної програми „Народний адвокат” звернулося подружжя Сидоренків з приводу порушення їх прав з боку Погребищенської міської ради.
Заявники зазначили, що в порушення ст. 118, 119 Земельного кодексу України Рішенням Погребищенської міської ради їм було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації для видачі державного акту на право власності на присадибну ділянку.
Юристом програми було надано заявникам допомогу у складанні адміністративного позову до Погребищенського районного суду про визнання незаконним та скасування рішення.
Однак, у задоволенні позову районним судом було відмовлено, посилаючись на наявність земельного спору з приводу користування земельною ділянкою, що перебуває у власності громадян.
Не погоджуючись з рішенням суду, юрист приймальні підготував апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду.
Суд постановив апеляційну скаргу задовольнити, визнати незаконним та скасувати вищезазначене рішення.
На прийом до юриста соціальної програми звернулась жителька міста Козятин Самаріна М.П. Заявниця повідомила, що її син – розумово відсталий інвалід ІІ групи з народження. Внаслідок вродженого розладу здоров’я він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
В даний час стало питання щодо визнання його недієздатним та встановлення над ним опіки. Однак, заявниця не має інформації щодо порядку здійснення такої процедури, а також щодо своїх прав та обов’язків у цьому випадку.
Юристом програми їй було надано юридичну консультацію, а також надано допомогу у складанні позовної заяви до суду про визнання її сина недієздатним, встановлення над ним опіки і призначення її опікуном.
Як повідомила заявниця нашу приймальню її позовні вимоги було задоволено.
Також до приймальні звернулось подружжя Костюків з приводу порушення їх прав на отримання земельного паю.
Заявники зазначили, що дружина – Костюк З.І. була членом колгоспу і в подальшому отримала Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП. Однак, коли вона звернулась з проханням виділити їй земельну ділянку, то отримала відмову від Голови Тернівської сільської ради. Відмова мотивована відсутністю вільних земель запасу та резервного фонду, які підлягають паюванню. Неодноразово заявниця робила спроби відновити своє право, проте отримала ще одну відповідь, в якій зазначалось, що вона взагалі не має права на земельну ділянку.
Юристом програми було надано допомогу заявникам у складанні позовної заяви про виділення земельного паю.
Заявники повторно звернулись до приймальні через пів року, однак вже для того, щоб подякувати та повідомити про позитивне вирішення питання.
В липні 2010 року до приймальні в м. Хмільник Вінницької обл. звернулася Столярчук Н.В. за консультацією, щодо правомірності зарахування дитини з багатодітної сім’ї на платну форму навчання до вищого навчального закладу.
Столярчук Н.В. – дитина з багатодітної сім’ї, має п’ятеро братів, та дві сестри. В липні 2010 року вона складала іспити до Вінницького обласного гуманітарно-педагогічного коледжу, за напрямом підготовки «початкова освіта» на денну форму навчання. За результатами складених іспитів Столярчук Н.В. набрала достатню кількість балів для зарахування на навчання до коледжу, та в супереч чинному законодавству України, її зарахували на платну форму навчання.
Відносно вищевикладеної ситуації, юристом приймальні було підготовлено заяву на ім’я директора Вінницького обласного гуманітарно-педагогічного коледжу з посиланнями на норми ст. 19 Закону України « Про охорону дитинства» , де зазначено, що діти з багатодітних сімей, у складі яких є п’ятеро і більше дітей, а також особи віком від 18 до 23 років із таких сімей звільняються від плати за навчання у вищих навчальних закладах державної та комунальної форми власності усіх рівнів акредитації за умови, що певний освітньо-кваліфікаційний рівень вони здобувають вперше. Статтею 25 Закону України «Про вищу освіту» передбачено визначення поняття «коледжу», а саме: коледж — вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
За допомогою юриста приймальні було складено заяву до директора Вінницького обласного гуманітарно-педагогічного коледжу, після чого дівчинку було переведено на безкоштовну форму навчання (держ. замовлення).
Починаючи з 2007 року до приймалень соціальної програми «Народний адвокат» почали звертатись жінки, які мають малолітніх дітей, у зв”язку з чим вони знаходяться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення та отримують від нього виплати по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім”ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Вказана допомога була заявницям нарахована та виплачувалась відповідно до вищевказаної норми закону, але з урахуванням ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення абзацу 3 ч. 2 ст. 56 та п. 14 ст. 71 вищезазначеного Закону були визнані неконституційними та втратили чинність.
У зв’язку з цим заявниці звернулись з проханням надати їм допомогу у визнанні неправомірними дій управління праці та соціальної захисту населення щодо нарахування і виплати їм щомісячної грошової допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними 3-го віку в меншому розмірі ніж передбачено законом та зобов’язати управління нарахувати і виплатити недоплачену суму вказаної допомоги.
Юристами програми у всіх приймальнях надавалась допомога заявницям у складанні відповідних позовних заяв. Постановами районних судів вимоги заявниць були задоволені, судом було визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення та зобов’язано управління нарахувати і виплатити позивачкам недоплачену суму вказаної допомоги.
Нажаль, до цього часу ми не мали жодного випадку виконання зазначених постанов та отримання грошових коштів позивачами.
Однак, у вересні 2010 року до юриста соціальної програми «Народний адвокат» в місті Калинівка звернулась з подякою жінка, яка повідомила, що Постановою Вінницького районного суду від 26 травня 2009 року її вимоги також були задоволені і у вересні 2010 року заборгованість в розмірі 1857 гривень їй була повністю виплачена.
Необхідно зазначити , що багато ситуацій та проблем, які виникають у громадян (частіше за все у жителів сільської місцевості) саме через незнання та відсутність інформації щодо їх конституційних прав і можливих шляхів захисту цих прав.
Крім того, в нашій країні, нажаль, велика кількість малозабезпечених громадян, а відносини з державними органами частіше за все потребують всіляких письмових звернень. Сплачувати ж за складання великої кількості документів у таких громадян просто не має можливості.
В цілому роботу програми народний адвокат можна оцінити як успішну. Подяки та підтримка людей – це те, що надає сили та натхнення працювати працівниками приймалень Соціальної програми „Народний адвокат”.
Координатор соціальної програми
«Народний адвокат»
Ольховська М.В.